У цьому ж регіоні, але в селі Хомутець, Тетяна Красько допомагає переселенцям, очолюючи ГО «Студія громадських жіночих ініціатив». Вона також була змушена переїхати з Донецької області й опинилася в гуртожитку коледжу у Полтавській області.
«Спочатку переселенці навіть не спілкувалися один з одним. Кожен був наодинці зі своїми думками. Спочатку ці люди боялися заводити нові знайомства, але згодом подружилися між собою та місцевими жителями», – згадує вона про перші місяці повномасштабного вторгнення.
Але громада пережила еволюцію від ізоляції до створення сильної мережі, де активна позиція здатна відновити почуття спільності.
Місцеві жителі та переселенці об’єдналися, щоб допомогти одне одному. Вони зосередилися на розбудові громади та стійкості, організовуючи різні заходи в рамках проекту «ВПО як ресурс для розвитку громади».
Ця новознайдена єдність вдихнула нове життя в громаду завдяки покращеній комунікації та взаємодії між різними зацікавленими сторонами, включаючи коледж, середню школу, клуб, церкву та самих переселенців. Окрім соціальних взаємодій, проект також вирішує практичні потреби. Він забезпечив облаштування підвалу школи, який служить укриттям під час тривоги.
«Ми хотіли повніше інтегрувати переселенців, щоб вони почувалися безпечніше, відчували себе вдома», – каже Оксана Лічереп, менеджерка проєкту, яка допомагає громаді.
Усі згадані ініціативи отримують гранти та підтримку від ЄС та Програми розвитку ООН (ПРООН) у рамках перепрофілювання коштів регіонального проєкту EU4Dialogue для вирішення найбільш нагальних потреб постраждалих від війни громад в Україні.
Цю статтю було підготовлено в рамках проекту ‘EU NEIGHBOURS east’. Думки, висловлені в статті, належать виключно автору.
Автор: Ольга Консевич
